Друзі! Я знав, що настане день коли мені прийдеться перегорнути сторінку свого «щоденника». Я б хотів, щоб це була остання сторінка, але залишаю за собою можливість відкрити його ще  раз … А зараз ці фото і коротенькі тексти починають жити своїм життям - у мене попросили можливість використати їх в різних мистецьких проектах і виставках. 

В Києві тихо. Побільшало машин. На вулицях люди. Ми живі.

Дякую всім хто підтримує Україну в ці важкі часи. Дякую всім хто пив зі мною ранкову каву. Я знаю, що ми продовжимо це робити кожного ранку подумки сідаючи за один стіл. Ми разом і я буду думати про кожного з вас. Дякую, що були разом. Я випиваю свою чашку і йду до майстерні.