"коли почалась війна, я була не вдома у Києві і допрацьовувала музей П. Горицвіт у Криворівні до відкриття 1 березня. музей ми не відкрили і я поїхала до Львова на квартиру друзів друзів, іноді там з'являлись знайомі минулої орендарки квартири, забирали якісь речі. в якості може помочі переміщеній особі мені подарували скатертину. вона була стара, з жовтими слідами, з ручною вишивкою, була мені абсолютно не потрібна. скатертина викликала щем й асоціювалась з блокадою і голодом. цей вечір був самим важким: я знаходилась у чужій квартирі у безпеці і нікого не могла врятувати.
з минулого зі мною залишився лише мій рюкзак із речима, який не збирався як тривожний. через якийсь час я виклала на скатертину всі предмети, з якими я переживаю війну. тривожна скатертина.

я вперше обвожу предмети. я згадую Валентина Радченко.
· обводити предмети зовсім не просто і виникають технічні питання.
· пам’ять про людей пов’язаних з речами загострилась.
· ніж, подарунок, завжди зі мною з 2012? року. його лезо не торкається поверхні, коли ніж лежить. як обведеш?
· речей багато — маркер змінив колір від темно-синього до блакитного.
· площа предмету, який обводиться часто менша за сам предмет і такої форми, яка не має нічого спільного з самим предметом.
· речі розширили значення, досягли меж значень: фото з криму 2008 року. фосфорний олень з вечірки Славутич-86. там йому співала платформа ТЮ. як обведеш?"