Ще один художник, якого я запросила, — Анатоль Степаненко з Ірпеня. У 1993 році він влаштував виставку у закинутому приміщенні Києво-Могилянської академії. Там була інсталяція з деревом, а на суміжну стіну проєктували кадри революційних подій. Зараз я розумію, що він тоді осмислював не лише зруйнований простір, але і країну в перехідному періоді після розвалу Радянського Союзу. Не можу сказати, що є прямий зв’язок між тією виставкою і моєю. Але коли я думаю про сьогоднішню ситуацію, мені пригадуються забуті роботи з 90-х років, які ми свого часу не осмислили. Вони дуже живі саме зараз. Роботи Степаненка вписуються в сучасний контекст, тому що вони так само про проживання динамічного і тривожного часу у повсякденних дрібних деталях. 

 — Катерина Яковленко (Із тексту кураторки для видання Bird In Flight)