(шрифт Лади Вербіної)

Багато робіт перегукуються між собою через метафори дерева і крихкості. По-перше, поряд зі мною був зруйнований забудовою ліс. Колись тут висів плакат із пафосним написом на кшталт: «Жити з видом на ліс — це твій рівень життя». Зараз у мене вікна відчинені на цей ліс, ніякі штори його не загороджують, але радості від цього немає. По-друге, дорогою до Ірпеня окрім зруйнованих будинків можна побачити дерева, які також постраждали від обстрілів.

Серія Тамари Турлюн якраз про те, що ці будинки й дерева складаються у хрести, а потім із них проростають нові дерева. Мені це імпонує, оскільки це не про руїну як про смерть, якусь кінцевість, а навпаки, про нову парость. І мені так хотілося б думати й про зруйнований дім, і про війну загалом.

 - Катерина Яковленко (Із тексту кураторки для видання Bird In Flight)