Фонд Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine продовжує досліджувати вплив колоніального спадку, і сьогодні історикиня Тетяна Водотика пояснює, яку роль зіграла російська держава на підприємництво, і як штучний тиск на ресурси породив «культуру бідності».
Росія десятиліттями створювала штучний тиск на ресурси, а розвиток українських земель підлаштовувався під інтереси імперії, насаджувалися імперські моделі суспільних відносин і цінності, патерналізм на всіх рівнях.
Дослідження свідчать, що навіть ті українці/ки, хто розуміє важливість економічних свобод, тлумачать їх у свій особливий спосіб. Підприємництво, наприклад, — спосіб вийти з бідності. Проте тільки якщо «хтось мінімізує всі ризики, навчить, поставить справу». Тобто йдеться не просто про «дасть вудочку й навчить ловити рибку», а ще й про «забезпечить мінімальний вилов». Проте підприємництво та бізнес геть не про це, а про ризик, сміливість, відкритість думок, готовність приймати виклики і відповідати за свої рішення. Цей наслідок постколоніального мислення українське суспільство досі долає.
Сучасні українські бізнеси демонструють водночас дві речі. З одного боку, це вплив колоніального спадку, що проявляються в низці дрібниць — від неймінгу ресторанів у південних містах до патерналізму та стратегій розвитку справи. Здавалося б, що спільного між назвою ресторану «Александровский» чи «СовременникЪ» (в Одесі) та вимогою забезпечити умовний завод гарантованими державними замовленнями? Неочевидна відповідь — імперське минуле. Саме воно часто править за основу і для назви бізнесу, і для моделі його існування. З іншого боку, саме бізнес може стати провідником нових цінностей та зрештою звільнення від наслідків російського імперського тиску. Вивільнення підприємницької ініціативи, свідомої потенційних ризиків, готової грати за законними правилами і довго, у сучасній незалежній Україні стає інструментом звільнення від колоніального спадку.
