"Майже 90 процентів будинків в Черкаських Тишках, в моєму рідному селі, мають пошкодження. На вулиці де промайнуло моє дитинство всі будинки понівечені. В кого лише вибиті вікна, а в кого залишилось згарище від будинка. Земля спаплюжена воронками від бомб, подекуди з воронок стирчать скелети снаряду, як живий доказ минулого вибуху. Земля наче зберігає це все, наче хоче щоб всі бачили, що тут коїлось. Щоб весь світ знав. Щоб ніхто ніколи не забув. Не дивлячись на кричущу присутність війни: люди повертаються в домівки, більш того багато вже починають відновлювати свої домівки. Вставляють вікна,  латають криши, скоро туди повернуть світло, якого там не було з 24 лютого. Це не добу посидіти без інтернету і світла. Я впевнена, що коли там включать світло люди своїм очам не повірять)."