Народилася 1976 року в Києві. 

1991 року родина майбутньої художниці переїхала до Ізраїлю, Зоя Черкаська-Ннаді є ізраїльською мисткинею українського походження. Художниця походить з родини архітекторів. Її дід, Анатолій Черкаський, долучався до проєктування та будівництва низки житлових будинків Києва, станції метро «Завод Більшовик (нині «Шулявська»), реконструкції фунікулера. Серед родичів родини Черкаських — відомий український живописець Абрам Черкаський, професор Художнього інституту в Києві (нині Академія образотворчого мистецтва й архітектури), який внаслідок заслання більшовицьким урядом до Караганди, решту життя провів в Алма-Аті, де викладав у художньому училищі. 

Художниця навчалася у Республіканській художній середній школі імені Т. Г. Шевченка в Києві (нині це Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка). Після еміграції до Ізраїлю продовжила мистецьку освіту в середній художній школі Тельми Єллін (Ґів’атаїм). 1999 року закінчила художній коледж Га-Мідраша при академічному коледжі Бейт-Берла. 

2010 року разом з іншими ізраїльськими художницями заснувала мистецьке угрупування «Новий Барбізон». Стиль, у якому працює Зоя Черкаська-Ннаді, вона сама визначає як «соціальний реалізм». Мисткиня звертається до власного радянського дитинства, а також висвітлює тему національних та етнічних спільнот. Такий вибір тематики творів пов’язаний із власним життєвим досвідом Зої Черкаської-Ннаді, яка дитинство провела в УРСР, а нині проживає в Ізраїлі та має багатонаціональну родину. Авторка звертається до питаннь ідентичності особистості, розглядає історію та культуру євреїв й африканців, рефлексує на актуальні політичні події в Україні та Ізраїлі.

З початком повномасштабного вторгнення, художниця об’єднала роботи із серії «Радянське дитинство» з картинами, присвяченими подіям поточної російсько-української війни, та створила нову — серію «До і після». Назву зумовлено підходом, про який Зоя Черкаська-Ннаді говорить наступне: «зображення “до” взято з моєї серії “Радянське дитинство” — проєкту, над яким я працюю протягом останніх 6–7 років. Зображення "після" — це ті самі персонажі, які розміщені в поточній ситуації на моїй батьківщині, яку атакують російські сили».